Чорнобиль - екологічна катастрофа ХХ століття
Онлайн-бесіда:
«Чорнобиль - екологічна катастрофа 20 століття»
Що таке Чорнобильська аварія?
Це – катастрофа, що була спричинена руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України. Приблизно о 1:23:50 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблоку частково обвалилася, при цьому, як вважається, загинула одна людина. У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Згодом залишки активної зони розплавилися. Суміш із розплавленого металу, піску, бетону та частинок палива розтеклася попід реакторним приміщенням. У результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду, цезію, стронцію. Ситуація погіршувалася ще й тим, що в зруйнованому реакторі продовжувалися неконтрольовані ядерні і хімічні реакції, в наслідок яких відбувалося виверження продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій. Зупинити це виверження із зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року ціною масового опромінення тисяч ліквідаторів.
Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики як за кількістю загиблих і потерпілих від наслідків людей, так і за економічним збитком.
Територія яких країн опинилася в зоні забруднення після аварії на ЧАЕС?
Забрудненню піддалося більше 200 000 км2, приблизно 70% - на території білорусі, Росії і України. Забруднення було дуже не рівномірним, воно залежало від напряму вітру в перші дні після аварії. Найсильніше постраждали області, в яких в цей час пройшов дощ.
Радіоактивна хмара накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, що знаходилися поблизу ЧАЕС, але й Східну Фракію, Македонію, Сербію, Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Франці., Велику Британію та острів Мен.
Інформація про радіацію прийшла не з СРСР, як мало б бути, а з Фоксмаркської АЕС (
Забруднення території після аварії на ЧАЕС залежало від погодніх умов. Повідомлення радянських і західних учених вказували на те, що Білорусь отримала близько 60% радіоактивного забруднення від загальної кількості В СРСР. Проте згідно з даними, які були оприлюднені в 2006 році половина летких частинок приземлилася за межами України, Росії та Білорусі.
Що спричинило аварію на АЕС?
Існує принаймні два різні підходи до пояснення причини чорнобильської аварії, які можна назвати офіційними. Спочатку провину за катастрофу покладали виключно, або майже виключно, на персонал. Таку позицію зайняли Державна комісія, сформована в СРСР для розслідування причин катастрофи. МАГАТЕ (міжнародне агентство з атомної енергії) у власному звіті 1986 року також в цілому підтримало цю точку зору.
Грубі порушення правил експлуатації АЕС, скоєні персоналом ЧАЕС, за цією версією, полягали в наступному:
- проведення експерименту будь-якою ціною, не дивлячись на зміну стану реактора;
- вивід з роботи справного технологічного захисту, який просто зупинив би реактор ще до того, як він потрапив би в небезпечний режим;
- замовчування масштабу аварії в перші дні керівництвом ЧАЕС.
Проте в подальші роки пояснення причин аварії були переглянуті, у тому числі і в МАГАТЕ. Консультативний комітет з питань ядерної безпеки в 1993 році опублікував новий звіт, що приділяв більшу увагу серйозним проблемам в конструкції реактора. У цьому звіті багато висновків, зроблених в 1986 році, було визнано помилковими.
У сучасному викладі, причини аварії такі:
- реактор був неправильно спроектований і небезпечний;
- персонал не був проінформований про небезпеку;
- персонал допустив ряд помилок і неумисно порушив існуючі інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеку реактора.
Як відбувалася ліквідація наслідків катастрофи?
Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС стали прибувати фахівці та військові, які відправлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього. Цих людей пізніше стали називати «ліквідаторами». Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їхнє місце приїжджали інші. Основна частина робіт була виконана в 1986-1987 роках, у них взяли участь приблизно 240 000 чоловік. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 000 чоловік.
У перші дні аварії основні зусилля були направлені на зниження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще більш серйозним наслідкам. Наприклад, існували побоювання, що через залишкове тепловиділення в паливі, що залишається в реакторі, станеться розплавлення активної зони. Розплавлена речовина могла б проникнути в затоплене приміщення під реактором і викликати ще один вибух із великим викидом радіоактивності. Вода з цих приміщень була відкачана. Також були прийняті заходи для того, щоб запобігти проникненню розплавленої речовини в грунт під ректором.
Потім почалися роботи з очищення території і поховання зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований «саркофаг». Оскільки було вирішено запустити 1-й, 2-й і 3-й блок станції, радіоактивні уламки, розкидані по території АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані.. у приміщеннях перших трьох енергоблоків проводилася дезактивація. Будівництво саркофагу було завершене в листопаді 1986 року.
Як Чорнобильська катастрофа вплинула на людей?
«Грінпіс» і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, в Європі зафіксовано 10 000 тисяч випадків вроджених патологій у новонароджених, 10 000 випадків раку щитовидної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації Союз «чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів 10% померло 165 000 стало інвалідами
Точне число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів. Що піддалися радіоактивному забрудненню. Визначення того , яка частина захворювань з’явилася наслідком аварії – вельми складне завдання для медицини і статистики. Вважається. Що більша частина смертельних випадків. Пов’язаних із дією радіації, була або буде викликана онкологічними захворюваннями.
Рівень радіації в деяких місцях після аварії був на рівні 5,6 Р/с, тобто близько 20 000 Р/год. Смертельною вважається доза, яка дорівнює 500 рентген за 5 годин. Тобто в деяких місцях незахищені працівники могли отримати смертельну дозу радіації за декілька хвилин.
На момент аварії на ЧАЕС було 2 дозиметра, кожен на 1000 Рентген. Але внаслідок аварії один був зруйнований, а інший після ввімкнення виявився несправним. Всі інші дозиметри мали ліміт в 0,001 Р/с. Тому працівники могли визначити максимальний рівень радіації в 3,6 Р/год., справжній же рівень радіації в окремих місцях перевищував даний у 5600 разів.
Найбільші дози отримали приблизно 1000 чоловік, що знаходились поряд із реактором у момент вибуху і що брали участь в аварійних роботах у перші дні після нього. Точні дози невідомі з відомих причин, але в будь-якому випадку вони виявилися найбільшими серед усіх осіб, які брали участь у ліквідації або постраждали внаслідок аварії.
Багато місцевих жителів у перші тижні після аварії споживали продукти, забруднені радіоактивним йодом-131. Йод накопичувався в щитовидній залозі, і це призвело до великих доз опромінення на цей орган.
Які захворювання у потерпілих від Чорнобильської аварії спричинила надмірна доза опромінення?
-
- Гостра променева хвороба.
Було зареєстровано 134 випадки гострої променевої хвороби серед людей, що виконували аварійні роботи на четвертому енергоблоці. У багатьох випадках променева хвороба ускладнювалася променевими опіками шкіри. Протягом 1986 року від променевої хвороби померло 28 чоловік.
- Онкологічні захворювання.
Один з органів, найбільш схильних до ризику виникнення раку в результаті радіоактивного забруднення, – щитовидна залоза. У 1990 – 1998 роках було зареєстровано більше 4000 випадків захворювання раком в щитовидної залози серед тих, кому у момент аварії було менше 18 років.
Деякі дослідження вказують на збільшення числа випадків лейкемії та інших видів раку як у ліквідаторів, так і у жителів забруднених районів. Із досвіду, отриманого раніше, наприклад, при спостереженнях за постраждалими при ядерних бомбардуваннях Хіросіми і Нагасакі, відомо, що ризик захворювання лейкемією знижується після декількох десятків років після опромінення. У випадку інших видів реакція зворотна. Протягом перших 10-15 років ризик захворіти невеликий, а потім збільшується.
Спадкові хвороби .
Різні громадські організації повідомляють про дуже високий рівень вроджених патологій і високої дитячої смертності в збуджених районах. Згідно з доповіддю Чорнобильського форуму, опубліковані статистичні дослідження не містять переконливих доказів цього.
Було виявлено збільшення кількості вроджених патологій в різних районах Білорусі між 1986 і 1994 роками, проте воно було приблизно однаковим як в забруднених, так і в чистих районах. У січні 1987 року було зареєстровано незвично велика кількість випадків синдрому Дауна, проте подальшої тенденції до збільшення захворюваності не спостерігалося.
Дитяча смертність дуже висока у всіх трьох країнах, які найбільше постраждали від чорнобильської армії. Після 1986 року смертність знижувалася як в забруднених районах, так і в чистих. Хоча в забруднених районах зниження в середньому було повільнішим, зміна значень, які спостерігалися в різні роки і в різних районах, не дозволяє говорити про чітку тенденцію. Крім того, в деяких забруднених районах дитяча смертність до аварії була істотно нижча середньої. У деяких найбільш забруднених районах відмічено збільшення смертності. Неясно, чи пов’язано це з радіацією або з іншими причинами – наприклад, з низьким рівнем життя в цих районах або низькою якістю медичної допомоги.
В Україні, Білорусі та Росії проводяться додаткові дослідження, результати яких ще не були відомі до моменту публікації доповіді Чорнобильського форуму.
4. Інші хвороби.
За результатами деяких досліджень, ліквідатори і жителі забруднених районів схильні до підвищеного ризику різних захворювань, а саме: катаракта, серцево-судинні захворювання, зниження імунітету. Експерти Чорнобильського форуму прийшли до висновку, що існує зв’язок між можливістю захворіти катарактою після аварії встановлена досить достовірно.
Яка подальша доля АЕС?
Після аварії на четвертому енергоблоці робота електростанції була припинена через небезпечну радіаційну ситуації. Проте вже в жовтні 1996 року, після масштабних робіт зі спорудження «саркофагу», перший та другий енергоблоки були знову введені в дію, а у грудні 1987 року відновлена робота третього.
Однак у 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа. Стало зрозумілим, що подальше існування АЕС неможливе і небезпечне. Дякуючи зусиллям Уряду України і світової спільноти. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений останній реактор станції і вона припинила своє існування. Але саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується. Небезпека, в разі його обвалення. В основному визначається великою кількістю радіоактивних речовин, що знаходяться всередині. За офіційними даними, ця цифра сягає 95% від тієї кількості, яка була на момент аварії. Якщо ця оцінка правильна, то руйнування укриття може призвести до дуже значних викидів. На даний час планується збудувати так звану «арку», яка накриє сучасний об’єк «Укриття».
Зараз особливої популярності набувають екскурсійні поїздки в 30 кілометрову зону.
Новий чорнобильський саркофаг почали споруджувати 2012-го, а здали в експлуатацію 2019 року. Він має гарантувати безпеку накриття над ЧАЕС до 2120 року.
