Писанки Буковини (традиції)
Писанки Буковини (традиції)
Традиція розписувати яйця започаткована в далекому минулому. Розмальовані яйця були символом весняного відродження. Ними заворожували врожай, приплід худоби, здоров’я людини, шанували покійників, вітали життєдайне весняне сонце. Віра в яйце як символ народження, відродження творчої сили була поширена в багатьох народів світу ще задовго до прийняття християнства і мала однаковий зміст, переданий у багатьох міфах і легендах.
У давнину писанки писали на гусячих, качачих, журавлиних і курячих яйцях. Оскільки птах є вісником весни, вісником життєдайного сонця, то через яйця він ніс людям радість пробудження природи, радість життя. Яйце уже в давні часи стало символом Сонця-Весни. Яйце було амулетом, через який людина прагнула привернути до себе добрі сили і відвернути злі.
Писанки Буковини (традиції)
У наш час існує оповідання, що на Великдень під час виносу плащаниці, коли весь народ хресним ходом обходить церкву, ангели виводять Спасителя з гробу, а святі сходять із образів і христосуються.
Насправді у христосуванні писанки простежується архаїчний мотив взаємного привітання і побажань за допомогою яйця (писанки чи крашанки).
Варто відзначити, що сам чин христосування є особливо актуальним та поширеним на території всієї України. Однак нині воно перетворилось у великодню забаву, тому тепер біля церкви (і не тільки) цокаються писанками, аби виявити, в кого міцніша.
Спостерігається і обряд дарування писанок. Коли дівчина мала виходити заміж, то вона своїм хресним маткам дарувала на Великдень писанку. І взагалі, за усталеним буковинським звичаєм, хто з гостей на Великдень ввійде до хати, то кожному треба дати писанку, а коли заходиш на Великдень в хату, то маєш подарувати всім присутнім по писанці. Фактично здійснюється цілий обряд з писанками, в який залучені різні покоління, починаючи від наймолодших і закінчуючи вже старшими.
Оскільки писанці надавалась така важлива функція, як завороження і умилостивлення, то і її виготовлення було обставлено рядом ритуалів. Писати можна було лише в певний час доби і при відсутності спосте¬рігачів. При писанні вимовлялись слова-замовляння, які мали надати писанці чудодійних властивостей. Період виготовлення писанок невеликий. На Буковині писанки писали протягом 40 днів посту, але писанкарськими вважались два тижні перед Великоднем. Як правило, писанкарки писали писанки від середини Великоднього посту до Поминальної суботи. Цей процес супроводжувався певними обрядами та віруваннями, характерними тільки для цього виду народної культури.
Можна нарахувати понад сто символічних малюнків на писан¬ках, і кожен малюнок мав своє магічно-символічне значення. Навіть фарби теж мали певне символічне значення.
Великодні писанки можна поділити на декілька груп за виконаними на них узорами: символічні, рослинні, тваринні, з мотивами госпо¬дарського життя, християнсько-релігійні (від часу впровадження хри¬стиянства і особливо з кінця ХІХ ст.) У другій половині ХХ ст. на буковинських писанках з’явилися мистецькі композиції, в яких відображаються інтимно-побутові сцени життя, полювання, випас худоби та ін.
Ще у ХІХ – першій половині ХХ ст. на Буковині великодні писанки виготовляли за допомогою природних барвників. Для фарбування яєць використовували відвари яблуневої та дубової кори, вільхових гілок, лушпиння цибулі, кропиву, квіти мальви, сажу тощо.
На Буковині за способом виконання зустрічались писанки воскової техніки виконання (нанесення воску на яйце кисткою (ґисткою, кирсткою), мальованки (розмальовані щіточкою різнокольоровими фарбами), шкрябанки (пофарбоване яйце в один колір “прошкрябують” гострим предметом, виводячи різні узори), вільне фарбування різнокольоровими фарбами (сухі фарби різних кольорів розмішують, накладають на яйце і зверху на фарбу ллють трохи води або іншими розчинника, який розчиняє фарби і тягне лінії різних кольорів від одного краю яйця до іншого)
